10 липня о 17:00 грінченківський стадіон відсвяткував початок футбольного сезону зустріччю двох команд Першої ліги Охтирського району. Це була принципова в турнірному значенні гра між СК «Кристал» смт. Чупахівка та спортивним колективом МНС-ників з райцентру «Тайфун». «Тайфунівці» - старожили футболу Охтирщини. Рятівники приймають участь в усіх футбольних змаганнях, що відбуваються на теренах району і міста. В 2009 році «Тайфун» став фіналістом Кубку Охтирського району. Також, в змаганнях з міні-футболу, де кількість гравців на полі вдвічі менша, пожежники виступають досить вдало. Правда, при цьому утворюється дві команди: «Тайфун» і «Спалах». В 2011 році обидві команди рятівників пройшли етап плей-офф і в групі перемагали серйозних суперників. Наприклад, минулорічного чемпіона Першості Охтирського району «Ниву» з Хухри. СК «Кристал» має поважну історію, однак на жаль вона в далекому минулому. Команда з Чупахівки колись виступала на рівні області. Навіть посідала призові місця. Однак тривалий час не тільки футбол в районі, а в цілому спортивне життя було в занедбаному стані. Важкі часи настали для мешканців «солодкого» селища з закриттям цукрово-пісочного заводу. Як кажуть, стало взагалі не до футболу. І все ж таки в 2010 році, «Кристал» відродився. Сусідні з Чупахівкою Комиші, незважаючи на важкі часи, тим не менш місцеву команду «Ташань» зберегли. Вчитель з фізкультури Чупахівської ЗОШ Ігор Шкоденко, став виступати комишан. Однак, він не полишав думки повернути футбол в рідне селище. Його ініціативу підтримали односельці. В минулому році команда була утворена. Точніше відроджена. Бо чупахівчани вибрали назву своєму молодому колективу славну назву «Кристал», на згадку про тих спортсменів які здобували спортивний авторитет Чупахівці на футбольних газонах. Таким чином, можна сказати, Комиші, спонукали сусідів до відродження футболу в єдиному селищі району. Тепер 28-річний Ігор Шкоденко, який є очільником, капітаном і тренером «Кристалу» в одній особі, разом з товаришами привіз футбол в Грінченкове. Можливо на спортивній карті згодом з’явиться нова команда. Наразі будемо на це сподіватися. Чому саме в це село виїхали «кристалівці», а також яким чином створюються футбольні команди, ми звернулися до Ігоря Миколайовича Шкоденка. Ось, що він нам розповів: - Грінченкове ми обрали не випадково. В першу чергу це ініціатива Олександра Володимировича Кужеля керівника сільськогосподарського підприємства «Піонер», яке розташоване на території цієї сільської ради. Коли в 2010 році ми збиралися грати на Першості Охтирського району, перед «Кристалом» відразу постало багато проблем. Насамперед, в минулому році нам зразу ж потрібно було вирішувати турнірні завдання. Утворювалось дві ліги і щоб грати в елітній, скажемо так, потрібно було перемагати конкурентів. Для молодої «необстріляної» команди непросто здобувалися очки. Однак з цим завданням ми впоралися. Таким чином оновлена команда зробила перший і доволі суттєвий крок вперед. Можна сказати, що ми виявилися гідними нащадками чи спадкоємцями колишнього «Кристалу». Окрім спортивного боку є й інший, зразу не помітний, але дуже суттєвий. Це фінансовий аспект. Все: від підготовки поля до організації виїздних матчів потребує коштів. Першим протягнув нам руку допомоги Олександр Володимирович Кужель. Тому вважаю, що саме завдяки йому його односельці побачили у себе вдома гру двох команд елітної ліги району. Хоча, якщо покласти руку на серце, нам потрібна була перемога. А в Грінченковому ми лишалися фактору рідного поля. Це не тільки незнайомий газон, незвичні розміри, але й відсутність чупахівських вболівальників. Ми не знали, чи допоможе нам 12 гравець. А суперник у нас випав сильний, непоступливий. Який, наприклад, позату зустріч здолав чернеччинську «Ворсклу» (бронзового призера 2009 року та срібного призера 2010) з рахунком 4:2.
Однак, відмовити Кужелю О.В., враховуючи його опікування нашою командою було цілком неправильно. Виявилось потім, що непокоїлися ми дарма. Грінченківці дуже допомагали нам, підтримували. Газон був у гарному стані, глядачі у доброму настрої. Гра безперечно вийшла видовищною. З голами, виходами сам-на-сам, ударами в штанги й перекладини. Цікавий матч для глядачів, хоча складний і нервовий для футболістів. Знайти свою гру нам допоміг напрочуд добрий старт. На перших хвилинах зустрічі нам вдалося відкрити рахунок. З-за помилки в захисті МНС-ників нашому гравцю вдалося вийти віч-на-віч з голкіпером. І хоча його удар воротар «Тайфуна» Андрій Міхєєв парував, на добиванні першим виявився Олег Рудаков. До речі наш нападник навчається на рятівника у виші. Хоча його запрошували колеги в охтирську команду, він як справжній патріот нашого селища вибрав «Кристал». 1:0 в зав’язці зустрічі скоро перетворилися в 2:0. Я пробив з-під захисника як раз під дальню стійку. Без шансів для воротаря. Можливо гандикап у два голи нас дещо розхолодив. Чи навпаки розлютив гостей. Тому що згодом вони один гол сквитали. Чудово поблизу наших воріт зловив з льоту на ногу шкіряний снаряд захисник «Тайфуна» Євген Скринник і вколотив плямистого в сітку. 2:1. Під кінець першого тайму пожежники мали нагоду не раз зрівняти рахунок, але решта голів була забита після екватору зустрічі. Скориставшись тим, що «Тайфун» великими силами пішов шукати щастя біля наших воріт ми провели результативну контратаку. Гол на свій рахунок записав Анатолій Римар. Ми вийшли два в одного. Можливо, правильніше йому було б віддавати в цій ситуації пас. Але враховуючи те, що сонце засліплювало оборонців «Тайфуна» а дистанція була добра для удару Толя вирішив пробити. 3:1. Пожежники не збиралися здаватися і знову скоротили відставання. Отримав пас на межі офсайду нападник гостей Віталій Бербеницький зробив рахунок 3:2. Розпочався найнервовіший етап матчу. Нам доводилося відбиватися. На мій погляд нічия була б цілком справедливим результатом. Однак, рятівникам не хватило часу, щоб реалізувати свою перевагу в гол. На останній хвилині вони здобули право на небезпечний штрафний, однак м’яч трохи розминувся з нашими воротами. Вийшов напрочуд вдалий матч. Захоплюючий, емоційний. Але при цьому на полі не було грубощів. Усі розмови на полі та конфлікти відразу ж гасилися. Напруження у зустрічі тривало до останньої секунди. І це дуже добре. Мабуть тому всі глядачі, без виключення, залишилися задоволені. До речі вболівати за нас приїхали і мешканці Чупахівки, яким гравці «Кристалу», особливо вдячні. Арбітраж був неупередженим, але на жаль далекий від ідеалу. І хоча бокові помічники арбітру, яких надає кожна сторона судили чесно, головний суддя не завжди приймав вірні рішення. Помилки були як в один бік, так і в інший. Тому на хід матчу це не вплинуло, однак, привносило деякий негатив у хід зустрічі. Я був проти того, щоб на матчі, які мають принципове протистояння, призначати арбітрів молодих, без достатнього досвіду. Рефері повинен контролювати ситуацію на полі. Якщо тільки виникає якісь конфлікт, він перший повинен приймати заходи. Не вагаючись, діставати жовту картку. Олександр Зінченко має поки що мало практики. Звісно, згодом в нього все буде добре виходити. Але поки що на зустрічі-дербі призначати його, на мій погляд, зарано. Ми добре друг-друга знаємо. Навіть грали разом за Комиші. Тому це не слова критики особисто до Олександра. Ні в якому разі. Це лише моє бачення покращення проблеми суддівства. Вдосконалення арбітражу. Ще б окрім авторів голів у складі нашої команди я б хотів відмітив нападника Семенюка Сергія, який до речі не тільки був дуже корисний на полі, але і став автором гольової передачі. Ну а за те що у нас функціонує команда окрім згаданого раніше Кужеля О.В., ми вдячні колишньому селищному голові Ральцеву Анатолію Миколайовичу. Він допоміг нам придбати нову салатову форма та шкіряні м’ячі. Нинішній голова селищної ради - Боровенська Галина Миколаївна, також не знаходиться осторонь наших проблем. Окремо хочеться згадати Ланчака Володимира. Це унікальна людина, яка грала і за той, колишній «Крістал», і за нинішній. Завдяки, в тому числі його зусиллям, ми вибороли право виступати в першій лізі району. Він справжній патріот нашої команди. До того ж завжди допомагав фінансово, бо гостьові ігри для нас виходять недешево. Його внески як на футбольному газоні так і поза грою допомогли становленню нашої спільної команди. В Грінченковому відбулася по суті показова гра. Молоде покоління отримало добрий стимул для розвитку в правильному напрямку. Відмічу, що дуже добре, що на полі зустрілися гідні суперники. В усіх розуміннях цього слова. Грінченківці потім, коли ділилися з нами своїми враженнями про хід матчу, особливо це відмічали. Дякували за гру і ділилися сподіваннями побачити згодом на футбольному газоні грінченківську молодь. Глядачі, до речі були задоволені, насамперед, навіть не так нашою перемогою, своїх сусідів, як самим фактом безкомпромісної боротьби двох гідних команд. Які були непоступливі на полі, а після гри доброзичливі один до одного, показуючи приклад спортивної поведінки.
Каталог статей